Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

21 Концепція сталого розвитку пройшла тривалий шлях від зародження ідей обмеженості ресурсів до інтеграції у глобальні бізнес-стратегії. Сучасні інтерпретації виходять за межі класичного визначення, трансформуючись у багатовимірну систему, що охоплює не лише екологію, а й інституційну стійкість [1]. Варто підкреслити, що моделі еволюціонували від простого «потрійного критерію» (економіка, соціум, екологія) до концепцій регенеративної економіки та природного капіталу [2]. Як зазначає Т. Дем‘яненко, теорія сталого розвитку є функціональним законом, пов‘язаним з організацією як процесом, який реалізується незалежно від волі керівника. Утім, його свідоме використання значно прискорює адаптацію до криз. Підвищення рівня сталості вимагає створення на підприємстві плану діяльності та розвитку для досягнення поставлених цілей [10]. Еволюція концепції сталого розвитку свідчить про поступовий перехід від пасивного споживання ресурсів до моделі активного управління капіталами. В сучасних реаліях сталий розвиток не слід трактувати лише як обмеження шкідливого впливу на екологію та соціум. Насамперед це здатність системи до самовідновлення. Інтеграція екологічних та соціальних параметрів у бізнес- стратегію має стати обов'язковою внутрішньою політикою підприємства, а не лише відповіддю на зовнішній тиск законодавців і регуляторів. Глобальна нестабільність вносить суттєві корективи у стратегії розвитку. Так, автори виділяють сім взаємопов‘язаних вимірів сталості, які піддаються тиску в умовах криз: екологічний, політичний, етичний, соціально-економічний, демократичний, культурний і теологічний [11, с. 306]. Для українського бізнесу додаються специфічні бар‘єри: руйнування логістичних ланцюгів, міграція людського капіталу та енергетичний дефіцит. Війна стала каталізатором соціальної нестабільності, що вимагає від підприємств посилення ролі соціальної відповідальності як інструменту виживання та підтримки персоналу [8].