Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

294 підтверджують доцільність застосування аугментації при тяжкому перебігу ПТСР [5, 6]. Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), антипсихотики другого покоління, аугментація, резистентна симптоматика, управління ризиками. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – розлад, що характеризується складною клінічною симптоматикою, включає гіперактивності, інтрузій, порушення сну, які у частини пацієнтів набувають резистентного перебігу. У таких випадках застосування антипсихотиків другого покоління розглядається як ефективна стратегія аугментації антидепресивного лікування. Водночас безпека даного підходу потребує впровадження системи управління ризиками, що ґрунтується на принципах профілактичного контролю. Реалізація даної стратегії вимагає безперервного циклу моніторингу - від наукового обґрунтування вибору конкретного препарату (кветіапіну, рисперидону тощо) до комплексної оцінки кардіометаболічного стану пацієнта. Ефективна мінімізація терапевтичних ризиків базується на регулярному лабораторному контролю глікемічного профілю та ліпідного спектра, ЕКГ- моніторингу інтервалу QT, та на персоналізованому підході до дозування з урахуванням коморбідних станів характерних для ПТСР. Важливою умовою ефективності терапії є проінформованість пацієнтів (зокрема учасників бойових дій) про можливу седацію, метаболічні зміни та ризик екстрапірамідних розладів. Даний підхід дозволяє своєчасно коригувати дозування при перших ознаках побічних ефектів, задля покращення стану пацієнтів. Важливою складовою успішного менеджменту ризиків є роль клінічного фармацевта в системі фармаконагляду та профілактиці потенційно небезпечних міжлікарських взаємодій. Проведення фармацевтичного аудиту призначень дозволяє оптимізувати комбіновані схеми «СІЗЗС + антипсихотик», знижуючи ризик токсичності та поліпрагмазії.