Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

330 І район наших польових досліджень якраз і відбувався в зоні однієї з астроблем – Тернавської. Ми вирішили дослідити цю цікаву тему. [4]. Астробле́ми (від грец. Άστρον зоря і βλήμα рана) давні структури на поверхні Землі, що утворилися внаслідок падіння космічних об'єктів. Ці геологічні структури могли втратити чітку виразність у рельєфі, але зберігають інші геологічні ознаки падіння великого небесного тіла. Подібні утворення під назвою метеоритних кратерів добре відомі на Місяці, Меркурії та інших небесних тілах, де вони збереглися майже в незмінному вигляді (на відміну від Землі). Іноді їх називають імпактними структурами (від англ. Impact ̶ зіткнення, удар). Класичним прикладом є Аризонський кратер. Попри його невеликі розміри (діаметр ̶1200 м, глибина ̶ близько 180 м), цей кратер чи не найкраще зберіг свій первинний вигляд і його метеоритне походження було доведено одним з перших. Назву «астроблема» запропонував 1959 року американський геолог Р. Дітц після того, як виявив у цих структурах конуси руйнування борознисті утворення, що мають форму кульового сектора, переважно спрямовані вершиною вгору. Втім, більшість геологів і далі продовжували вважати, що давні кратери на Землі мають ендогенну природу ̶ їх вважали згаслими вулканами або грабенами. У 1960-ті роки розпочалося вивчення вибухових кратерів (зокрема, кратерів ядерних вибухів) та ефектів ударного метаморфізму. Е. Чао (англ. E. C. T. Chao ), Юджин Шумейкер i Б. Мадсен (англ. B. M. Madsen ) знайшли в Аризонському метеоритному кратері силікатні мінерали коесит і стишовіт — поліморфні модифікації кварцу, що утворюються лише за високого тиску. Їх наявність вважають основною петрографічною ознакою ударного метамофізму. Наприкінці 1970-х років було виявлено аномально високий вміст іридію в тонкому шарі осадових порід на межі між мезозойською та кайнозойською геологічними ерами (близько 65 млн років тому). Іридій належить до сидерофільних елементів і більша його частина міститься в ядрі Землі (у вигляді сплаву з залізом), тоді як у гірських