Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

65 інтенсивності транснаціональної взаємодії [2, c. 28]. Поряд з цим, сучасна юридична доктрина трактує уніфікацію міжнародного приватного права більш широко, відносячи до її інструментів не лише запровадження формально однакових норм, але й створення спільних правових стандартів, загальних понять та принципів, що дозволяють зменшити правові колізії та сприяють гармонізації правового регулювання в різних юрисдикціях. Важливо підкреслити, що уніфікація міжнародного приватного права не обмежується колізійними нормами, які визначають право, що підлягає застосуванню, а поширюється також на матеріально-правові норми у сфері міжнародних договірних, торговельних, спадкових та інших відносин. Інструменти уніфікації міжнародного приватного права включають декілька сегментів. Насамперед, це міжнародні конвенції, які створюють єдині правові норми, що підлягають імплементації у національні правові системи. Яскравим прикладом є Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі- продажу товарів (CISG), що встановлює загальні правила щодо укладання та виконання договорів міжнародної купівлі-продажу [3]. На рівні узгодження процесуальних аспектів істотну роль відіграє Гаазька конференція з міжнародного приватного права, яка розробляє конвенції у сфері визначення юрисдикції, визнання й виконання іноземних судових рішень, запроваджуючи, таким чином, єдині підходи до вирішення транснаціональних судових спорів [4, c. 221]. Іншим важливим інструментом у процесах уніфікації виступають джерела, що не мають обов‘язкового характеру. Йдеться про правила, розроблені міжнародними міжурядовими організаціями, такими, як Міжнародний інститут уніфікації приватного права (UNIDROIT) або Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL). Ці акти належать до категорії «м‘якого права» (soft law) і дають сторонам можливість добровільно домовлятися про їх застосування у договорах [5, c. 145-148]. Зокрема, Принципи міжнародних комерційних контрактів UNIDROIT 2016 року містять модельні положення щодо свободи сторін у формуванні змісту договору та вимог до його форми [6, art. 1.1-1.2], які