Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

67 Сформоване у добу античності та систематизоване у Corpus juris civilis, римське приватне право стало універсальною юридичною мовою, яка значною мірою вплинула на подальший розвиток приватного права у Європі. Воно заклало логіку класифікації правових інститутів, визначило зміст права власності, принципи зобов‘язань і договорів, основні засади спадкування, які згодом стали загальноєвропейськими стандартами приватноправового регулювання. Унаслідок масштабної рецепції римських правових категорій у національні системи виникли спільні правові поняття, що дали основу для адаптації та уніфікації правових норм у подальшому. Саме римське приватне право заклало методологічну основу правових понять, що згодом стали загальновживаними у європейських цивільних системах і вплинули на міжнародні проєкти уніфікації [2, c. 31–32]. Завдяки цьому з‘явилась можливість порівнювати й узгоджувати правові рішення різних правових культур, оскільки римські концепції створили спільну логіку правового мислення. Універсальна методологія римського права, що поділяє правові явища на чіткі категорії, принципи та інститути, стала непрямим, але вирішальним філософським та концептуальним джерелом для сучасних процесів уніфікації. Міжнародні інструменти, такі як Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG), Принципи UNIDROIT та DCFR, хоча й не запозичують римські норми буквально, оперують логікою правових категорій, притаманною класичній європейській правовій традиції, що походить від римського права та подальших цивілістичних кодифікацій, забезпечуючи спільний фундамент для гармонізації правових норм. Отже, уніфікація міжнародного приватного права – це не лише формальне створення однакових норм, а й гармонізація концепцій і моделей, що забезпечує стабільність та передбачуваність правового регулювання міжнародних приватноправових відносин. Вона охоплює різноманітні взаємопов‘язані механізми – від міжнародних договірних актів до soft law інструментів, академічних проєктів та запозичення ефективних законодавчих моделей інших держав.