Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

8 форми користування майном і природними ресурсами, аналізу галузевого законодавства (цивільного, земельного, екологічного), а також проблемам його узгодженості та ефективності застосування. У дослідженні Карапиш Б. В. [1] йде мова про історичний розвиток правового регулювання відносин майнового найму (оренди) земель в Україні. Автор аналізує еволюцію законодавства від радянського періоду до сучасного етапу, з урахуванням трансформацій, пов’язаних із ринковими реформами, євроінтеграційними процесами та впливом воєнного стану. Особливу увагу приділено формуванню сучасної нормативно-правової бази орендних відносин, зокрема співвідношенню норм цивільного, земельного та господарського законодавства. У дослідженні М. Я. Вашишина [2] обґрунтовано відмінність правової природи оренди та емфітевзису, що має принципове значення для підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин та їх практичного застосування. Сучасні зміни у правовому регулюванні оренди державного та комунального майна свідчать про запровадження спрощених процедур передачі майна без аукціонів для забезпечення соціальних потреб, що підвищує гнучкість правового регулювання, проте водночас потребує посилення контролю за ефективністю використання ресурсів[3]. Важливим напрямом у 2026 році є впровадження електронних аукціонів, що забезпечують прозорість і конкурентність, а також гнучке регулювання орендної плати. Загалом підкреслюється, що ефективність правового регулювання у 2026 році залежить від прозорих процедур, удосконалення договорів і належного контролю. Ефективність правового регулювання оренди залежить від поєднання прозорих процедур, стабільності нормативної бази та інституційної спроможності територіальних громад. Прозорість процедур, зокрема через використання електронних аукціонів і відкритих реєстрів, забезпечує конкурентність, запобігає корупційним ризикам і підвищує довіру до орендних відносин[4]. Водночас стабільність і узгодженість нормативно-правової бази сприяє правовій визначеності, захисту прав учасників договорів та передбачуваності господарської діяльності. Не менш важливою є інституційна