Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

117 він засвідчив окремішність від інших віршованих романів, написаних у 1920– 1930-х рр.: на відміну від сучасників, автор «Скельки» не лише чітко й однозначно дав своєму поетичному витвору жанрове означення «роман у віршах», а й докладно обґрунтував причини написання твору саме цього вельми непростого жанру. Вибір жанрової форми став своєрідним творчим викликом добі, бо відрізнявся від соцреалістичних канонів не лише змістом, а й формою – елеґантною та стрункою. Тож, очевидно, невипадково автор єдиної на час написання твору схвальної рецензії Іван Ярмолинський називає твір романом у віршах і зазначає, що « роман Ів. Багряного вражає насамперед бездоганною єдністю, витонченою врівноваженістю форми і змісту, емоційною насиченістю образів, динамічним, всебічним, не спрощено одноманітним відображенням психіки героїв. Роман вражає культурою мови й віршованих розмірів, багатством свіжих, далеких від трафарету, образів, цікавою композицією...» Підґрунтям віршованого роману стали народні перекази й легенди про антикріпацьке повстання у ХVІІІ столітті селян с. Скельки, що на Полтавщині, проти московських ченців Скельського монастиря. Достовірних історичних даних ані про заснування монастиря, ані про саме повстання, внаслідок якого монастир було знищено місцевими селянами під проводом Данила Чорного, на сьогодні не існує. Отже, за слушним твердженням Миколи Васьківа, ―питання про документальну основу «Скельки» залишається відкритим‖. Іван Багряний по-новому переосмислює народну легенду про героїв-повстанців, надавши їй чіткої окресленості характерів та влучно розставивши ідеологічні акценти, зосередивши свою творчу уяву на національно-історичній проблематиці, екстраполюючи події ХVІІІ століття на сучасні йому україно-російські взаємини. Завдяки опозиції «сучасне-минуле» поет легко переносить трагічні, але водночас і славні, героїчні події на канву реалій 1920–1930-х років, спонукаючи читача зробити єдино можливий висновок: боротьба селян проти кліру Скельського монастиря є передовсім не класовою, не антирелігійною, а національною за своєю суттю.