Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

217 здатності інтегрувати цей досвід у цілісну картину світу. Структура травматичного досвіду охоплює кілька взаємопов’язаних компонентів: когнітивний (уявлення про травматичну подію, негативні переконання), емоційний (страх, жах, сором, провина, безпорадність), поведінковий (уникнення, гіперпильність, соціальна ізоляція) та соматичний (фізіологічні реакції, порушення сну, психосоматичні симптоми) [6; 7]. Виклад основного матеріалу. П. Горностай у монографії «Психологія колективних травм» зазначає, що українське суспільство переживає колективний травматичний досвід. Це явище психологічної травматизації, що викликане воєнною агресією та ускладнене суб’єктивними детермінантами індивідуальних психологічних травм. Автор підкреслює, що колективна травма має не лише суму індивідуальних травм, але й власну динаміку, пов’язану зі змінами суспільної свідомості, ціннісних орієнтацій та ідентичності [3]. Клінічний аспект психологічної травми пов’язаний із її роллю як етіологічного чинника виникнення психічних розладів. Згідно з класифікацією DSM-5, ПТСР характеризується чотирма групами симптомів: інтрузивні симптоми (нав’язливі спогади, флешбеки); уникнення; негативні зміни в когніціях та настрої; зміни в реактивності та збудливості [3]. А. Мікіртичьян та В. Боснюк, досліджуючи переживання травматичного досвіду українськими переселенцями, виявили широкий спектр психологічних розладів від депресивного стану до підвищеної дратівливості та епізодів неконтрольованого гніву [4]. Реагування на травматичний досвід має складну психофізіологічну природу. В основі лежить активація стресової системи, насамперед гіпоталамо- гіпофізарно-наднирникової осі (HPA-вісь). Важливу роль відіграє амігдала структура лімбічної системи, що набуває підвищеної чутливості до стимулів, які нагадують травматичну подію. Водночас спостерігається зниження активності префронтальної кори, що призводить до труднощів із концентрацією уваги, порушень пам’яті та емоційної нестабільності. Окремої уваги заслуговує