Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

44 Ключові слова: превентивна діяльність, Національна поліція, правопорушення, громадська безпека, поліцейські заходи, ювенальна превенція, взаємодія з громадою, воєнний стан. Вступ У сучасному демократичному суспільстві ефективність правоохоронної системи вимірюється не кількістю розкритих злочинів чи затриманих осіб, а рівнем безпеки та довіри громадян. Превентивна діяльність — це фундамент правопорядку, стратегічний напрям, що спрямований на усунення причин та умов вчинення правопорушень ще до того, як вони завдадуть шкоди суспільству. Перехід від репресивної моделі («покарати за вчинене») до превентивної («не допустити скоєння») є ключовим маркером реформування правоохоронних органів України. 1. Поняття та нормативно-правове підґрунтя Превенція (від лат. praevenio — запобігаю) у правоохоронному контексті — це сукупність правових, організаційних та виховних заходів. Основним суб'єктом цієї діяльності є Національна поліція України. Законодавчу базу становить Конституція України, Закон «Про Національну поліцію» (особливо Розділ V «Поліцейські заходи»), Кодекс України про адміністративні правопорушення та низка відомчих наказів МВС. Важливо розуміти, що будь-який превентивний захід (наприклад, перевірка документів чи зупинка авто) є законним лише тоді, коли він ґрунтується на визначених законом підставах, є необхідним та пропорційним меті. 2. Класифікація превентивних заходів Згідно зі статтею 31 Закону «Про Національну поліцію», виділяють 11 основних превентивних заходів. Їх можна розділити на кілька функціональних груп: • Інформаційно-контрольні: перевірка документів, опитування особи, поверхнева перевірка (огляд). Ці заходи дозволяють ідентифікувати потенційні ризики та встановити причетність осіб до правопорушень.