Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

55 У найближче десятиліття безпекове середовище довкола України на глобальному рівні визначатиметься такими основними тенденціями: зростання багатополярності та посилення стратегічної конкуренції між великими державами; руйнування системи стратегічної стабільності, контролю над озброєннями та діяльністю військ; розширення зон нестабільності; відновлення гонки неконвенційних та звичайних озброєнь; збільшення країнами світу військових витрат; нові та революційні технології; соціально-демографічний тиск [1]. При цьому основну військову загрозою для України і надалі становитиме Російська Федерація, яка намагатиметься позиціонувати себе, як впливовий глобальний гравець (разом зі США та Китаєм) та реалізовуватиме агресивну зовнішню політику, застосуванням всі наявні засоби збройної боротьби. У світлі вищевикладеного, ми спостерігаємо закономірну інтенсифікацію ризиків актуалізації ХБРЯ-загроз. Дана тенденція є прямою деривацією стратегічного тупика, у якому опинилося військово-політичне керівництво агресора. Усвідомлюючи лімітованість ресурсів класичного ведення війни, Москва вдається до механізмів непрямої ескалації. Використання політичних акторів нижньої ланки та афілійованих медіа-ресурсів для артикуляції ядерного шантажу є інструментом стратегічного зондування та психологічного тиску в умовах відсутності конвенційних переваг. Контекст поточної фази конфлікту вказує на детерміноване зростання ймовірності застосування засобів масового ураження. Коли інструментарій конвенційної війни не забезпечує досягнення поставлених цілей, агресор переходить до площини гібридного примусу. Делегування радикальних закликів до застосування тактичної ядерної зброї через мережу ―військових кореспондентів‖ та підконтрольних лобістів дозволяє політичному центру