Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

81 Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань було використано теоретичні та емпіричні методи: аналіз наукової літератури використано для з’ясування ключових термінів, концепцій та класифікаційних моделей візуального контенту; моніторинг для ознайомлення з наявними зображальними матеріалами у вибраних випусках журналу; класифікація для систематизації зібраних зображально-ілюстративних елементів за жанрами; контент-аналіз став основним методом, що дозволив визначити основні показники та вивести кількісні дані про частоту вживання різних видів контенту; ранжування для впорядкування отриманої кількісної інформації та визначення рейтингу популярності різних видів візуальних елементів; візуалізація отриманих результатів; узагальнення застосоване на завершальному етапі, щоб сформулювати висновки про зображальний аспект видання. Результати та обговорення. Візуальний контент у медіа має дві ключові якості, які визначають його роль. По-перше, це здатність зображення швидко впливати на емоції. Ю. Безотосна підкреслює, що графічна або ілюстративна інформація забезпечує сприйняття текстової, оскільки «майстерно написаний публіцистичний текст, доповнений відповідним ілюстративним матеріалом, може точно передати дійсність» [2, с. 432]. Завдяки цій якості, візуальний контент став важливим інструментом не лише інформації, але й PR-технологій. По-друге, це здатність візуального контенту бути самостійним текстом. Як зазначає Л. Г. Масімова: «Зображення як емоційне і видовищне повідомлення стає основою журнального контенту» і часто «не є прямою ілюстрацією до тексту», а розширює його сенси, створюючи додаткові можливості інтерпретації [10, с. 287]. Візуальний контент «перетворюється із фонового, ілюстративного на самостійну форму подачі інформації» — унаслідок чого «візуальні жанри виступають як самостійні тексти журнального контенту» [10, с. 289]. Це дало поштовх до виокремлення зображальної журналістики як окремої системи жанрів.