Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

156 прийому статинів, міозиту тощо): 3 бали; рівень фосфатів 1,3 - 1,74 ммоль/л: 1,5 бала та > 1,74 ммоль/л: 3 бали; рівень бікарбонатів < 19 ммоль/л: 2 бали. Сума балів за шкалою Мак-Мегона розраховується таким чином: віковий + гендерний + креатиніну + кальцію + КФК + етіотропний + фосфатів + бікарбонату [7, c. 105; 8, c. 46]. За результатами певних досліджень не було визначено статистично значущої різниці у розподілі за віком чи статтю між тими, хто одужав, та тими, хто не вижив ( р > 0,05). Однак бал за шкалою GCS був значно нижчим, а бал за шкалою Мак-Мегона значно вищим серед загиблих ( р < 0,05). У померлих пацієнтів рівні альбуміну, кальцію та бікарбонату були зниженими, тоді як рівні лімфоцитів та креатиніну - значно вищими ( р < 0,05 для всіх параметрів). Не було виявлено суттєвих відмінностей між групами щодо рівня креатинкінази та її шпилевих рівнів ( р > 0,05). Ризик розвитку ГПН був значно вищим у групі померлих ( р < 0,05) [1, c. 5; 9, c. 74]. Наразі визначено, що шкала Мак-Мегона має велику цінність у визначенні прогнозу для життя. Крім того, порогове значення у 6 балів за зазначеною шкалою продемонструвало значну дискримінаційну ефективність між тими, хто одужав, і тими, хто не вижив. При цьому пороговому значенні чутливість шкали Мак-Мегона склала 83,3%, а специфічність – 89,2%. Вірогідність смертності значно зростала у пацієнтів із сумою балів більше 6, і ця ймовірність перевищувала 90%, коли бал досягав 10 або вище. Спостерігалася статистично значуща позитивна кореляція між балами за шкалою Мак-Мегона та відсотковим ризиком ГПН ( р < 0,05) [1, c. 5; 7, c. 105]. Більшість пацієнтів з ЕТ були молодими чоловіками, що узгоджується з типовою епідеміологією електротравм. Жіноча стать була визначена як незалежний фактор ризику в прогностичній моделі. 30-денна смертність значно зростала в старших вікових групах, із рівнем смертності 10,5% серед пацієнтів похилого віку з рабдоміолізом, а вік був зазначений як незалежний предиктор разом із такими факторами, як індекс коморбідності Чарлсона [8, c. 46]. Значно нижчі бали за шкалою GCS у загиблих пацієнтів підкреслюють прогностичну важливість неврологічного статусу та рівня свідомості, що відображає тяжкість