Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

192 політизація, пошуки конфесійних привілеїв і державної підтримки тільки компрометують ідею єдиної церкви України [1, с. 117]. Таким чином, пошуки шляхів подолання міжцерковних суперечок стали характерною ознакою релігійного життя ХХ ст. Поки що вони не дали позитивних наслідків. Тому перед українськими церквами стоїть надзвичайно актуальна і важлива задача виходу з кризи через зближення, примирення, спільні екуменічні дії в напрямі морального і духовного відродження українського народу та утвердження державотворчих процесів. Одним із ініціаторів об‘єднання церков був патріарх Йосиф Сліпий. Він був сподвижником віри, справжнім гідним і достойним послідовником Андрея Шептицького на грунті не тільки церковно-релігійному та богословському, але й національно-патріотичному і суспільно-громадському. Постать митрополита в радянській історіографії висвітлювалася необ‘єктивно. Переважна більшість дослідників ставила за мету дискредитувати суспільно-політичне життя Йосифа Сліпого і звинуватити його у співробітництві з німецько-фашистськими окупантами. Лише останнім часом з‘явилася праці, де об‘єктивно досліджується життя і діяльності Й. Сліпого. До них належать роботи О. Мишанкевича, В. Попика та інших. Народився майбутній патріарх Йосиф Сліпий 17 лютого 1892 р. в селі Заздрість Теребовельського району Тернопільської області. Зростав у заможній багатодітній хліборобській глибоко віруючій сім‘ї. Його дитинство проходило під впливом батьків, які сприяли не лише тілесному та інтелектуальному розвиткові сина, але й духовному дозріванню у світлі християнських чеснот. Після закінчення гімназії Йосиф Сліпий вирішує стати священиком і науковцем. Першу духовну освіту він отримує у Львівській духовній семінарії, а згодом продовжує вивчення богослов‘я в Іннсбруці та в Римі. Після повернення з Риму на Україну Й. Сліпий отримав посаду професора, а згодом і ректора духовної семінарії. В цей період розпочинається його науково-дослідницька діяльність. Він стає одним із засновників Богословського наукового товариства. В