Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

197 провідниками гостро вражали Йосифа Сліпого. Великої шкоди Греко- католицькій церкві, її розвиткові завдав перехід вірних української церкви на латинський обряд [5, с. 125]. Й. Сліпий був глибоко переконаний, що Українська католицька церква, тобто вселенська, стане тільки тоді католицькою, коли позбудеться латинських впливів. У листопаді 1977 р. патріарх Й. Сліпий виступив у Римі на другому міжнародному слуханні Комітету ім. Сахарова із захисту прав людини, де звинуватив радянську владу у знищенні Української автокефальної церкви у 1929-1930 рр. та УГКЦ у 1946-1949 рр. На цьому засіданні патріарх зазначав: «Де є мова про переслідування і кривди, що діються у церкві, там маю бути я, щоб її боронити, за неї заступитись» [10, с. 577]. Й. Сліпий висловив біль з приводу жорстоких переслідувань релігій в Україні. У квітні 1977 р. Йосиф Сліпий спеціально висвятив у Римі трьох Владик для України. Ними стали отці Любомир Гузар, Степан Чміль та Іван Хома. Кожному з них він призначив юрисдикцію над частиною території України. Згідно з декретами Берестейської унії, Й. Сліпий мав повне право висвячувати єпископів, повідомивши про це папу. У даному випадку хіронтія відбулася таємно і акт посвячення нових єпископів, призначених для церкви в Україні, не узгоджувався з Ватиканом. Усе своє життя Йосиф Сліпий присвятив справі визнання патріархату для УГКЦ і об‘єднання всіх християн в одній церкві. Потребу піднесення УГКЦ до патріаршої гідності можна обґрунтувати в історичному, політичному та еклезіологічному аспектах. Єдиний патріархат дозволив би об‘єднати існуючі митрополії всіх конфесій. Він міг би стати дієвим чинником, який міг би привести до усвідомлення єдності церкви. Проте подібна ідея була досить утопічною, про що свідчать наступні історичні події. Переважна більшість українців проживала в межах Радянського Союзу, належала до православної церкви і не готова була до об‘єднання з УГКЦ. Але екуменічна діяльність Й. Сліпого відображає багатовікову тугу українського народу за єдністю християнської церкви.