Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

49 механізмів для досягнення несправедливих результатів. Це вимагає чіткого нормативного та судового реагування, що враховує сучасні соціально- економічні реалії [4, c. 101]. Важливим аспектом цього дослідження є розгляд зміни договірних зобов‘язань у разі істотної зміни обставин. Хоча загальне правило полягає в обов‘язковості виконання договору, проте воно не є безумовним, якщо обставини змінилися настільки, що виконання договору стає надмірно обтяжливим для однієї зі сторін. В Україні ця проблема особливо загострилася у зв‘язку зі збройною агресією РФ. Порушення логістики, втрата майна та нестабільність валютного курсу суттєво вплинули на виконання багатьох договорів і призвели до порушення балансу інтересів сторін. У таких ситуаціях положення ст. 652 Цивільного кодексу України щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин відіграють важливу роль, оскільки це дозволяє відновити справедливість у взаємовідносинах сторін [1]. Проблематика балансу інтересів також тісно пов‘язана з концепцією ―надмірності‖. У європейській правовій традиції, яка активно імплементується в українське право через практику Верховного Суду, дедалі більше утверджується ідея про те, що право не може підтримувати договори, які є явно несправедливими. У зв‘язку з цим посилюється роль суду у контролі за змістом договорів. Верховний Суд може втручатися, зокрема не застосовувати або змінювати положення, які суперечать публічному порядку чи основним моральним засадам суспільства. Такий підхід, з одного боку, спрямований на забезпечення справедливості, а з іншого — викликає дискусії щодо допустимих меж судового втручання у договірні відносини. Цифрова трансформація додає нових викликів. Смарт-контракти та автоматизовані системи управління договорами забезпечують виконання зобов‘язань у програмному режимі, що часто не передбачає можливості втручання людини для коригування ситуації або відновлення балансу сторін. У зв‘язку з цим постає питання, яким чином забезпечити необхідну гнучкість правового регулювання в межах жорстко запрограмованих алгоритмів [5, c. 11].