Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

61 системах В/М стабільні, і вони залишаються на невизначений час. Вони утворюються спонтанно, коли наступні чотири компоненти змішуються в певних пропорціях: вода, олія, ПАР та додаткова ПАР (зазвичай низькомолекулярний алкоголь). На рис. 1 показана структура мікроемульсії М/О. Присутність додаткової ПАР має вирішальне значення для зниження міжфазного натягу між краплями та безперервною фазою майже до нуля. За відсутності додаткової ПАР на межі розділу крапель емульсії стають молочними та нестабільними внаслідок утворення набагато більших крапель. Мікроемульсії, що містять 3% циклогексану та 82% води, можна розумно розглядати як М/В мікроемульсію, в якій мікрокраплі циклогексану дисперговані у воді. Диспергаторами служать аніонна ПАР (SDS, натрій додецилсульфат) і алкоголева допоміжна ПАР ( і -бутанол). Мікроемульсія, що складається з 5% води та 80% циклогексану, безсумнівно, є мікроемульсією В/М. Коли кількість води та олії однакова, може бути невизначеність щодо М/В чи В/М щодо ідентифікації мікроемульсії. Три типи ПАР (аніонні, катіонні та нейонні) використовувалися для виготовлення мікроемульсій, як приклад SDS, CTAB (цетилтриметиламоній бромід) і Brij-96 (довголанцюговий поліетер), відповідно. Додаткові ПАР складалися з 2-пропанолу ( i -Pr), 1-бутанолу (B) або 1-пентанолу (P).