Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

66 оскільки її концентрація в 15 мл мікроемульсії значно перевищує розчинність у чистій воді такого ж об‘єму. Розподіл трет -бутилгідропероксиду між водою та гептаном, визначений йодометричним титруванням, сприяє воді. Однак все не так просто, тому що коли 1-пентан додають до гептану, розподіл відбувається переважно на гептан-алкоголеву фазу над водно-алкоголевим шаром. Розподіл VO(acac) 2 , визначений практично, надає перевагу воді над гептаном навіть у присутності 1-пентанолу. Зрештою, підхід VO(acac) 2 був залишений, незважаючи на його успіх, тому що (а) ми бажали час реакції навіть швидший, ніж 5 хв, наше найкраще значення, і (б) ми знайшли простіший і дешевший окисник, пероцтову кислоту, який не вимагав каталізатора. Витрати часто ігноруються в сучасній синтетичній методології, але в нашому випадку вартість була важливим фактором. Виявивши, що пероцтова окиснює сульфіди навіть швидше, ніж VO(acac) 2 ,/ трет -бутил гідропероксид, ми негайно перейшли до простішої та ефективнішої системи. Окиснення здійснювали наступним чином. До напівіприту (0,18 мл), розчиненого в 15 мл мікроемульсії, додавали водний розчин пероцтової кислоти (5% як у комерційно доступному дезінфектанті ―Делаксон‖). Окисник використовували у 2-кратному молярному надлишку над сульфідом. Для багатьох систем окиснення завершувалося за час менший, ніж за 15 с при кімнатній температурі. Це надзвичайно швидкий і перспективний спосіб. Ключові особливості окиснення сульфідів пероцтовою кислотою тепер узагальнено у висновках: 1. Як продукт дегазації є виключно сульфоксид. У досліджуваних умовах сульфон не утворюється. Селективність мікроемульсійних систем є вигідною з точки зору перетворення іприту у відносно нетоксичний сульфоксид. 2. Реакційна здатність чудова, 15 мл мікроемульсії здатні окислити 0,18 мл сульфіду в однорідній суміші. Незважаючи на те, що склад початкової мікроемульсії був різко змінений через великий об‘єм води, необхідної для забезпечення достатньої кількості окисника, суміші залишалися однорідними, а реакції відбувалися миттєво.