Proceedings of the International scientific and practical conference ―American Ukrainian Forum of Science and Education‖ (April 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 235 p.

170 Використані методики • Опитувальник віктимної поведінки (О. О. Андроннікова) [1]; • Шкала тривожності Спілбергера–Ханіна [4]; • Шкала депресії Бека[3]; • Методика рівня суб’єктивного контролю (Дж. Роттер)[2]; Основні результати дослідження Емпіричне дослідження показало, що у більшості внутрішньо переміщених осіб: • переважає середній рівень віктимної поведінки (54%) , що свідчить про ситуативні прояви позиції жертви [1]; • спостерігається висока ситуативна тривожність (65%) , що є реакцією на стрес і невизначеність[4]; • у значної частини респондентів виявлено легкі та помірні прояви депресії[3] ; • переважає внутрішній локус контролю (60%) , що є позитивним ресурсом адаптації[2]. Отримані дані свідчать, що синдром жертви у ВПО формується під впливом емоційних (тривожність, депресія), когнітивних (сприйняття контролю) та поведінкових факторів (пасивність, залежність) [1;3;4]. Водночас наявність внутрішнього локусу контролю виступає важливим ресурсом психологічної адаптації [2;5]. У дослідженні підтверджено, що внутрішньо переміщені особи переживають високий рівень емоційного напруження, що сприяє формуванню синдрому жертви. Найбільш вираженими є тривожність та віктимні установки. Водночас більшість респондентів зберігають здатність до адаптації завдяки внутрішньому локусу контролю [6]. Результати дослідження можуть бути використані у роботі психологів, соціальних працівників та волонтерських організацій для: • діагностики психологічного стану ВПО; • профілактики віктимної поведінки;