Proceedings of the International scientific and practical conference ―American Ukrainian Forum of Science and Education‖ (April 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 235 p.

178 черепно-мозковою травмою, пораненням шиї, пораненням грудної клітки, опіками обличчя. У таких випадках стан пораненого оцінюється як важкий, і він потребує невідкладної допомоги. Ризик розвитку ускладнень значно зростає при відкритих переломах, наявності сторонніх тіл у рані, несвоєчасній іммобілізації та пізній доставці пораненого до медичного закладу. Саме тому велике значення має правильне надання допомоги на догоспітальному етапі [1][2]. Лікар-стоматолог відіграє важливу роль у системі військово-медичної допомоги, здійснюючи діагностику переломів щелеп, іммобілізацію, шинування зубів, зупинку кровотечі та первинну хірургічну обробку ран, а також реплантацію зубів і лікування ускладнень. У сучасних умовах стоматологи входять до складу медичних підрозділів і беруть участь у наданні допомоги на всіх етапах медичної евакуації, включаючи реконструктивні втручання у військових госпіталях [1][2][7]. Надання допомоги пораненим із травмами щелепно-лицевої ділянки проводиться поетапно. На полі бою основним завданням є збереження життя пораненого - відновлення дихання, зупинка кровотечі, накладання пов’язки та евакуація. На медичному пункті батальйону проводиться знеболення, іммобілізація, антибактеріальна терапія та протишокова терапія. У військовому госпіталі проводиться спеціалізоване лікування - остеосинтез, міжщелепна фіксація, реконструктивні операції та лікування ускладнень [3][7]. Висновки. Установлено, що травми щелепно-лицевої ділянки є поширеними у сучасних бойових умовах і часто мають тяжкий, поєднаний характер. Найчастіше спостерігаються переломи нижньої щелепи, переломи верхньої щелепи за типом Le Fort та травматичні ушкодження зубів. Найбільшу загрозу становлять стани, що супроводжуються масивною кровотечею, асфіксією та травматичним шоком і потребують невідкладної допомоги. Надання допомоги здійснюється поетапно - від заходів на полі бою (забезпечення дихання, зупинка кровотечі, іммобілізація) до спеціалізованого лікування у госпіталі (міжщелепна фіксація, остеосинтез, реконструктивні