Proceedings of the International scientific and practical conference ―American Ukrainian Forum of Science and Education‖ (April 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 235 p.

229 У подальшому митець не лише ілюструє міфологічні чи історичні сюжети, а й трансформує їх у форму екзистенційного переживання , зосередженого на внутрішньому конфлікті особистості, боротьбі зі злом, смертю, суспільним тиском або історичною травмою. У цьому контексті філософія життя виступає не фоном, а змістовим підґрунтям його світоглядної позиції , яка художньо реалізується через символ, алегорію, архетипічний образ в творчості майстра. Зокрема, концепція життя, незалежності як основи світу (за Шопенгауером) та незалежності до влади (за Ніцше) простежується у численних образах Я. Мальчевського — фавнах, танатосах, химерах, які уособлюють не лише міфологічних істот, а внутрішні імпульси людини, її інстинкти, неусвідомлені бажання, страхи, еротичні фантазії. Через ці образи художник розмірковує про межі людської свободи, про напруження між природною сутністю людини та культурно-моральними обмеженнями. Особливе місце у філософії життя посідає ідея переодичності буття — «вічного повернення» (Ніцше), яка, у свою чергу, віднаходить рефлексію у полотнах Я. Мальчевського. Наприклад, у вже згаданому полотні «Божевільне коло» зображено постійне повернення до тем, які переслідують людину: смерть, страждання, самопожертва, сенс буття, свобода вибору. Митець візуалізує дійсність як нескінченний цикл пошуків, втрат і надій , що повторюється з покоління в покоління. Картини Яцека Мальчевського не лише естетично довершені, але й концептуально насичені , вони стають візуальними метафорами філософських ідей . Його образи — це втілення екзистенційних станів: туги, внутрішнього болю, нездійсненої мрії, конфлікту між особистим і колективним. Таке художнє бачення особливо яскраво проявляється у творах, присвячених національній тематиці — трагедії польського народу, політичним репресіям, культурному занепаду. При цьому, навіть звертаючись до історичних подій (наприклад, заслання повстанців до Сибіру), Мальчевський не залишає їх у площині реалізму — він наповнює їх символічними, архетиповими