Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

364 Волинська структурно-фаціальна зона (СФЗ) має провідне значення для регіональної стратиграфії верхньокрейдових відкладів заходу України. Форамініфери у цих відкладах є основним інструментом не лише для біостратиграфічного розчленування, а й для реконструкції глибини та гідрохімії стародавніх морських басейнів. Метою нашої роботи є реконструкція палеогеографічних умов пізньокрейдового морського басейну Волинської СФЗ від сеноману до маастрихту на основі аналізу таксономічного складу, P/B ratio (відношення планктонних до бентосних форм) та морфологічних ознак форамініферових асоціацій. Дослідження базується на матеріалах опорних свердловин і відслонень (Маневичі-1, Луцьк-3 та ін.), звідки мікрофауна була виділена методом мікропалеонтологічного аналізу стандартних проб. Ідентифікація таксонів та підрахунок P/B ratio здійснювалися за сучасними методиками і палеонтологічними каталогами. У туронському басейні Волині встановлено, що у нижньотуронський час комплекс нанопланктону і форамініфер є збіднений, остракоди представлені одним видом, двостулкові молюски дуже рідкісні та дрібні, що вказує на значну глибину басейну [2]. На початку середнього турону спостерігається перерва в осадконакопиченні; наприкінці середнього–пізнього турону басейн стає мілководним, кількість бентосу зростає. Ця зміна фаціальних обстановок від глибоководних до мілководних залишила виразний відбиток у складі форамініферових асоціацій Волинської СФЗ. У пізньому сеномані–маастрихті платформного морського басейну України фіксуються два чітко відмінних етапи: ранньо-середньосеноманський (більш відкритий) і пізньосеноман–маастрихтський, що суттєво різнилися гідрологічним, гідрохімічним, температурним режимами і характером седиментації. Форамініферові комплекси Волинської СФЗ є прямими індикаторами цих змін [2, 4]. Відношення планктонних форамініфер до бентосних (P/B ratio) є провідним показником палеобатиметрії [9]. Збільшення частки планктонних