Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

111 Мета. вивчити особливості впливу моксинідину залежно від наявності чи відсутності інсулінорезистентності у хворих з МС в умовах тривалого застосування еналаприлу-Н. Матеріали і методи. Обстежено 20 хворих (6 чоловіки, 14 жінки) на АГ ІІ-ІІІ стадії, середній вік – (56,47±10,95) років, тривалість захворювання – (12,39±6,54) років. Проведено: антропометричне обстеження, добове моніторування АТ (ДМАТ), пероральний глюкозо-толерантним тест (ОГТТ) з паралельним визначення рівня глікемії, ендогенного інсуліну (ЕІ), С-пептиду, контрінсулярного гормону кортизолу імуноферментним методом за допомогою стандартних наборів імуноферментним методом та розраховували індекс ІЧІ. В дослідження включили пацієнтів, які впродовж 1,5-2 роки вживали еналаприл- Н (еналпарил, гідрохлортиазид, Корпорація Здоров'я, Україна) в дозі 20- 40/12,5-25 мг/д. До курсу лікування всім хворим додали моксонідин (фізіотенз, Mylan Laboratories SAS (Майлан Лабораторіз САС, Франція) в дозі 0,2-0,4 мг/д впродовж 52-60 днів. Статистичну обробку отриманих результатів проведено за допомогою табличного процесора «Microsoft Excel». Вірогідність результатів оцінювали за t-критерієм Стьюдента та χ2. Результати . Для всіх пацієнтів характерними були базальні рівні АТ > 160/90 мм рт.ст. , концентрація глюкози в крові коливалась на рівні (5,50 ± 0,50) мммоль/л. В залежності від рівня ЕІ в крові хворі розділені на 2 групи. Першу групу склали 11 (55,0%) хворих з реактивною гіперінсулінемією (ГІ), другу групу – 9 (45,5%) хворих із спонтаннаою ГІ. Контрольну групу склали 10 здорових людей. Встановлено, що показник ЕІ в крові у пацієнтів 1 групи через 2 місяці достовірно знизився після навантаження глюкозою (р<0,05), що розцінювалось нами як регрес ІР під впливом моксонідину [2]. У цих хворих відмітили достовірне підвищення ІЧІ (р>0,05) та (р<0,05), що свідчить відновлення чутливості тканин до інсуліну [3]; показник С-пептиду після ОГТТ знизився в 2 рази (р<0,05) і коливався на верхній межі норми через 2 місяці (р<0,05). У хворих 2 групи показник ЕІ в крові натще та після ОГТТ стабілізувався на рівні