Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

153 Вагомий внесок у розуміння механізмів стресу зробив Hans Selye, обґрунтувавши концепцію загального адаптаційного синдрому [3]. У сучасній психологічній практиці особливої уваги набувають немедикаментозні методи корекції, спрямовані на активацію внутрішніх ресурсів особистості, серед яких виокремлюється біосугестивна терапія [6; 7]. Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати особливості застосування біосугестивної терапії у корекції психосоматичних розладів та визначити її психотерапевтичний потенціал. Теоретичні засади біосугестивної терапії: Біосугестивна терапія — метод психологічного впливу, що поєднує вербальну сугестію, релаксаційні техніки та елементи самонавіювання [6; 7]. Теоретичним підґрунтям методу є ідеї свідомого самонавіювання, сформульовані Émile Coué [4].  Механізм дії біосугестивної терапії:  нормалізація діяльності вегетативної нервової системи [7; 8];  зниження рівня тривожності [7];  зменшення психоемоційного напруження [7; 8];  формування позитивних когнітивних установок [4];  активація процесів саморегуляції організму [6]. Сугестивний вплив здійснюється через спеціально структурований текст із ритмічною інтонацією, що сприяє переходу клієнта у стан глибокої релаксації та підвищеної сприйнятливості до позитивних установок [4; 6]. Практичне значення: Біосугестивна терапія ефективно застосовується при:  функціональних кардіологічних розладах [9];  гастроінтестинальних порушеннях [8];  психогенних больових синдромах [7];  тривожно-депресивних станах із соматичними проявами [7; 8];  постстресових реакціях [6; 7]. Метод може використовуватися як самостійно, так і в комплексі з когнітивно-поведінковими, тілесно-орієнтованими та психоосвітніми підходами [6].