Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

69 Якщо подані докази достатні для підтвердження вимог, суд видає судовий наказ. Однак, якщо з наданих документів випливає наявність спору про право, який неможливо вирішити без додаткового з'ясування обставин або дослідження інших доказів, суддя відмовляє у прийнятті заяви. У такому випадку заявник може захистити свої права шляхом подання позовної заяви у загальному порядку позовного провадження. Таким чином, спрощеність наказного провадження можна відобразити через сукупність ознак, серед яких:  одноособовий розгляд заяви суддею;  розгляд справи на підставі письмових документів;  видача судового наказу без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їхніх пояснень;  відсутність позовної форми захисту права (неможливим є пред’явлення зустрічної вимоги боржником);  відсутність судового доказування у повному обсязі;  скорочені строки розгляду і вирішення справи;  спрощений зміст судового наказу; скасування судового наказу судом тієї ж інстанції [9]. З наведеного слідує, що спрощеність наказного провадження сприяє оперативному захисту прав та інтересів учасників цивільного обігу, знижуючи витрати часу та коштів як для сторін, так і для судів. Цей інструмент є важливою частиною процесуальної економії та відповідає принципам доступності правосуддя. Додатково, спрощеність цього виду провадження можна пояснити через призму кількох аспектів:  Відсутність змагальності на початковому етапі : суд розглядає заяву про видачу судового наказу без виклику боржника та без проведення судового засідання. Це значно скорочує строки розгляду справи, оскільки виключає необхідність обміну процесуальними документами між сторонами до винесення рішення.