Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

422 Аналіз останніх досліджень і публікацій . Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові розвідки присвячені вивченню: впливу тривалого військового конфлікту на здоров’я та профілактику психотравматизації (Г. Ложкін, М. Мушкевич, Т. Титаренко); ролі психічних складових у підтриманні психологічного здоров’я (Н. Гаранян, А. Холмогорова, С. Фрайберг); діяльності психолога у комплексній реабілітації (В. Бочелюк, М. Панов, Т. Дучимінська, Л. Міхеєва) та ін. Мета роботи полягає у розкритті змісту та специфіки діяльності психолога в процесі мультидисциплінарної реабілітації. Виклад основного матеріалу . Реабілітація, за визначенням І. Холковської, є комплексом медичних, соціальних, освітніх і професійних заходів, спрямованих на відновлення здатності особистості до повноцінного життя в суспільстві, а також на її підготовку до ефективного функціонування [5]. Реабілітацію пацієнтів здійснює мультидисциплінарна команда, яка зазвичай складається з лікарів, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, логопедів, соціальних працівників та психолога. Кожен фахівець у цій команді виконує свою роль, психолог же забезпечує подолання психологічних наслідків травми чи захворювання, а саме: проводить оцінку психоемоційного стану пацієнта; працює з депресією, тривожністю і стресом; сприяє відновленню психічного здоров’я; займається корекцією депресивних, тривожних, адаптаційних, гострих стресових і посттравматичних розладів тощо. Ці стани можуть серйозно впливати на ефективність лікування, уповільнюючи відновлення або навіть спонукаючи пацієнта до відмови від реабілітаційних заходів. В таких ситуаціях роль психолога полягає в тому, щоб вчасно розпізнати ці проблеми і розробити персоналізовані підходи до їх вирішення, забезпечуючи максимально сприятливі умови для прогресу пацієнта [1,2]. В ході мультидисциплінарної реабілітації можуть зустрічатися пацієнти у стані гострої психологічної кризи, які потребують особливої уваги та чутливого, делікатного підходу. У таких пацієнтів активізуються захисні механізми психіки, які сприяють зниженню здатності до когнітивного контролю.