Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

435 Вступ Серцево-судинні захворювання протягом багатьох десятиліть посідають лідируючі позиції в структурі причин смертності та інвалідизації дорослого населення в Україні. Гострий інфаркт міокарда (ІМ) є одним із найважчих проявів ішемічної хвороби серця, що супроводжується некрозом ділянки серцевого м'яза та подальшим зниженням його скоротливої здатності. Підгострий період інфаркту міокарда (триває з 10-14 доби до 8 тижнів) є ключовим етапом реабілітації. У цей час відбувається консолідація рубця та активізація компенсаторних механізмів. Актуальність теми зумовлена необхідністю пошуку оптимальних режимів фізичної активності, які б забезпечили тренуючий ефект, не спричиняючи при цьому перевантаження серцево-судинної системи. Мета та завдання дослідження Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування та оцінка ефективності програми фізичної терапії, спрямованої на відновлення функціонального стану серцево-судинної системи у підгострому періоді інфаркту міокарда. Основними завданнями є: аналіз динаміки показників гемодинаміки, оцінка зміни толерантності до фізичного навантаження та вивчення впливу дихальних вправ на стан автономної нервової системи. Основний зміст дослідження Фізична терапія в підгострому періоді має на меті підвищення толерантності до фізичних навантажень та покращення колатерального кровообігу в міокарді. Основними формами є лікувальна гімнастика, дозована ходьба та дихальні вправи. Лікувальна гімнастика проводиться щоденно, вправи виконуються у вихідних положеннях сидячи та стоячи. Темп виконання — повільний або середній, без затримки дихання. Дозована ходьба є найбільш фізіологічним методом реабілітації. Вона дозволяє плавно тренувати міокард, покращуючи обмінні процеси в серцевому м'язі. Для оцінки ефективності використовувався тест шестихвилинної ходьби (6MWT), результати якого наведено нижче.