Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

441 Концепція «клітинної фабрики» передбачає перехід до керованого біосинтезу, де клітина розглядається як програмований біореактор. Інтегрований підхід, що поєднує генетично стабільні лінії із періодичною еліситацією, є найбільш перспективним. Теоретично доведено, що біотехнологічне отримання гіперицину стає рентабельним лише за умови використання стратегій інтенсифікації, які підвищують вихід продукту мінімум у 4 рази від базового рівня [6, с. 1928]. Концептуальна схема функціонування «клітинної фабрики» для роду Hypericum (звіробій) базується на інтегрованому підході відбору високоефективних ліній клітин до отримання цільових сполук, таких як гіперицин, псевдогіперицин та гіперфорин [7, с. 20190040]. Ось основні етапи цієї схеми: 1. Ініціація та селекція біомаси Вихідний експлант: використання фрагментів листків, стебел або насіння для введення в культуру in vitro. Отримання калусної культури: дедиференціація клітин на живильних середовищах (наприклад, Мурасіге-Скуга) з додаванням фітогормонів (ауксинів та цитокінінів). Суспензійна культура: перенесення калусу в рідке середовище для швидкої проліферації клітин у біореакторах. 2. Оптимізація біосинтезу (Еліситація) Оскільки вторинні метаболіти — це захисна реакція рослини, для їх накопичення використовують «стресові» чинники: Абіотичні еліситори: солі важких металів, УФ-випромінювання, зміна осмотичного тиску. Біотичні еліситори: хітозан, витяжки з грибів-патогенів, жасмонова чи саліцилова кислоти. Попередники (прекурсори): додавання амінокислот (наприклад, фенілаланіну), що входять у ланцюг синтезу фенольних сполук. 3. Культивування в біореакторах