Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

446 багатообіцяючими, подальші дослідження необхідні для повного розуміння фармакодинаміки, дозування та довгострокових ефектів цих рослинних похідних. Ключові слова: аутоімунне захворювання, руйнування кісток і хрящів, рослини – продуценти біологічно активних сполук. Ревматоїдний артрит (РА) – це хронічне системне аутоімунне захворювання, що характеризується запаленням, яке вражає переважно синовіальні суглоби, що призводить до прогресуючого руйнування кісток і хрящів. Цей стан може призвести до значного болю, інвалідності та зниження якості життя. За оцінками, РА вражає приблизно 0,5% дорослого населення в таких регіонах, як Азія та Африка, тоді як у Європі поширеність становить близько 1%[1]. До того ж відомо, що у жінок втричі частіше трапляється це захворювання, ніж у чоловіків [2]. Точна причина ревматоїдного артриту залишається неясною, але вважається, що вона пов'язана з поєднанням генетичних, екологічних та гормональних факторів, які спричиняють аномальні імунні реакції. Окрім проблем із суглобами, РА також може впливати на інші системи організму, спричиняючи ускладнення, такі як серцево-судинні захворювання, захворювання легень та остеопороз. Побічна дія та обмеження, властиві традиційним лікарським засобам при лікуванні РА, таким як нестероїдні протизапальні препарати та протиревматичні препарати, що модифікують перебіг захворювання, підкреслили необхідність пошуку альтернативних стратегій з використанням природних джерел біологічно активних сполук [3]. Нещодавні дослідження показали, що різні біологічно активні сполуки рослинного походження можуть суттєво впливати на лікування ревматоїдного артриту. Ці сполуки, які часто містяться в натуральних рослинних екстрактах, мають імуномодулюючі властивості, що можуть допомогти регулювати імунну систему. Ця регуляція має вирішальне значення для боротьби із запаленням та пошкодженням суглобів, пов'язаними з РА [4]. Ефективність цих методів