Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

509 механізмів тут є наслідування. Можна припустити, що уява актора зберігає риси, притаманні раннім етапам розвитку, завдяки чому актори певною мірою залишаються «дорослими дітьми» [2, с. 66]. У їхній творчості продовжують діяти ті самі механізми, що й у дитячій грі – передусім уява та здатність до наслідування. Простір у театральному мистецтві виступає не просто місцем дії, а цілісною системою організації вистави, яка поєднує в собі візуальні, просторові та часові елементи. Він охоплює всі складові сценічного середовища і формується як єдина художня структура, що впливає на сприйняття глядача. Для актора сценічний простір є активним середовищем творчості, у якому він існує, діє і взаємодіє з іншими елементами вистави. Простір організовується за певними композиційними принципами та наповнюється змістом через використання різних форм, матеріалів і виражальних засобів. Звертаємо увагу, що сценічний простір має процесуальний характер: він розгортається в часі разом із дією вистави і змінюється залежно від розвитку сюжету та акторської гри. У цьому процесі актор не лише існує в просторі, а й бере участь у створенні цілісного візуального образу вистави [3, с. 90]. Таким чином, простір для актора – це не статична декорація, а динамічна художня система, яка допомагає розкрити ідею твору, підсилює образність і забезпечує глибше емоційне сприйняття сценічної дії. Уява та простір складають основу акторської майстерності, допомагаючи створювати цілісний і переконливий сценічний образ. Завдяки пам’яті та життєвому досвіду, уява дає можливість актору розробляти нові образи та інтерпретації, одночасно виконуючи функцію відбору в процесі роботи над роллю. Простір же виступає не лише місцем, де діє актор, але й багатогранною художньою системою, що розгортається в часі й наповнюється змістом через дію. Взаємодія цих двох складових забезпечує багатогранність сценічного втілення, посилює емоційний вплив на глядача та сприяє створенню переконливої театральної реальності.