Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

72 організацією охорони здоров’я (WHO), трактує стійкість як здатність системи передбачати, реагувати, пристосовуватися та відновлюватися після дії кризових факторів, зберігаючи при цьому основні функції [1]. Це визначення охоплює не лише реактивну, а й превентивну та адаптивну компоненти, що формують основу антикризового управління в сучасних ЗОЗ. Критичний аналіз літератури свідчить, що більшість наукових шкіл розглядають resilience як динамічну властивість організації, що виявляється через гнучкість управлінських процесів, здатність до самоорганізації й навчання з досвіду [2]. На відміну від традиційних моделей ризик-менеджменту, які фокусуються на запобіганні загрозам, сучасні концепції наголошують на здатності системи адаптуватися до невизначеності. OECD також підкреслює важливість інституційної культури, здатної до навчання («learning culture»), яка забезпечує обмін досвідом після кожної кризи [3]. Це підтверджує актуальність упровадження у вітчизняних ЗОЗ механізмів «lessons learned» - систематизації досвіду для підвищення готовності до наступних загроз. Умови війни вимагають розробки нових сценаріїв кризового реагування: планів евакуації пацієнтів, альтернативних каналів постачання медикаментів, розподілу обмежених ресурсів. Тому наукове осмислення українського досвіду є не лише актуальним, а й цінним внеском у міжнародну дискусію про resilience у контексті збройних конфліктів. Виклад основного матеріалу дослідження. Загалом, говорячи про кризу, антикризове управління має враховувати широкий спектр загроз, кожна з яких вимагає індивідуальних стратегій. Хоча специфіка відрізняється, усі кризи мають спільну проблему: невизначеність. До основних криз можна віднести: -стихійні лиха: урагани, повені, землетруси та лісові пожежі можуть зупинити роботу, пошкодити інфраструктуру та загрожувати життю; -фізична безпека та планування безперервності є надзвичайно важливими;