Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Modern World‖ (May 4-6, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 260 p.

203 ушкодженням м’яких тканин, кісток, зубів та супроводжуються кровотечею і порушенням дихання. При цьому небезпеку становлять не тільки самі травми, а й швидкий розвиток ускладнень, що можуть виникати вже в перші хвилини після поранення [1][2]. Одним із перших етапів є оцінка стану пораненого. Необхідно звернути увагу на рівень свідомості, характер дихання та наявність кровотечі. Особливістю травм обличчя є те, що навіть при задовільному стані на початку ситуація може швидко погіршитися. Це пов’язано з тим, що кров, уламки зубів або тканин можуть потрапляти у дихальні шляхи та викликати їх перекриття [3]. Найважливішим завданням є забезпечення прохідності дихальних шляхів. У разі поранення в ротовій порожнині часто накопичується кров або сторонні тіла, що ускладнює дихання. Тому необхідно якнайшвидше очистити порожнину рота, видалити видимі сторонні елементи та надати пораненому безпечне положення - найчастіше на боці або напівсидячи. За можливості проводиться висування нижньої щелепи вперед, що допомагає попередити западіння язика [3][4]. Наступним важливим етапом є зупинка кровотечі. Через добре розвинену судинну мережу обличчя навіть невеликі рани можуть супроводжуватися значною крововтратою. Для її зменшення застосовують прямий тиск на рану, накладання пов’язок або тампонаду. В умовах бойових дій швидкість цих дій має велике значення, оскільки тривала кровотеча може призвести до розвитку шоку [1][4]. Не менш важливим є знеболення. Виражений больовий синдром негативно впливає на загальний стан пораненого, може викликати додаткове напруження та погіршувати перебіг травми. Тому застосування анальгетиків є обов’язковим елементом допомоги [4]. При наявності ознак переломів щелеп необхідно обмежити рухливість ушкодженої ділянки. У польових умовах це досягається за допомогою пов’язок