Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Modern World‖ (May 4-6, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 260 p.

212 весь цей багатющий український край… був би приречений на повільний занепад, оскільки його порти Одеса і Маріуполь знаходились би під безпосередніми ударами з боку Криму» [6, с.297]. Таким чином, політика Гетьманату стосовно «кримського питання» була продовженням курсу Центральної Ради, однак носила більш чіткий і послідовний характер. Керівництво Української Держави офіційно задекларувало свої претензії на території Криму. Однак втілити ці рішення на практиці не вдалось через кардинальну зміну геополітичної ситуації. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Дацків І. Здобутки дипломатії гетьманату П. Скоропадського із державними утвореннями на руїнах Російської імперії. Україна дипломатична: наук. щорічник. Київ: Дипломатична академія України, 2008. Вип. 9. С.130 – 148. 2. Дипломатія УНР та Української Держави у документах та спогадах сучасників: У двох томах / Упоряд. і передм. І.М. Гнатишина, О.С. Кучерука, О.О. Мавріна; Вступ. Слово В.С.Огризка. Київ: український письменник, 2008. Т.1. 369 с. 3. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 рр.). Київ: Темпора, 2007. 632 с. 4. Кривець Н.В. Розвиток дипломатичних відносин Української Держави з Німеччиною в 1918 році. Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 10 Ч. 2: Зовнішня політика і дипломатія : погляд із ХХІ століття. Київ: Дипломатична академія України , 2004. С.481 – 499. 5. Матвієнко В.М. Українська дипломатія 1917 – 1921 років: на теренах постімперської Росії. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. 373 с. 6. Скоропадський П. Спогади.: Кінець 1917 – грудень 1918. Київ: Філадельфія, 1995. 495 с.