Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Modern World‖ (May 4-6, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 260 p.

49 відсічі та стримуванні збройної агресії, у тому числі застосовувати отриману вогнепальну зброю. Адже епоха широкомасштабної війни вимагає небайдужості усього суспільства та його готовності до рішучих дій, підпорядкованих єдиній меті – відсічі збройної агресії. Підсумовуючи вважаємо доречним згадати позицію відомого юриста Мусіяки В.Л., який наголошував, що політико-правові рішення щодо стратегії дій української влади для забезпечення національної безпеки і оборони в умовах агресії російської федерації мають формуватися і здійснюватися в конституційно-правовому полі України [1, с. 172]. З викладеного вище можемо зробити висновок про очевидну недосконалість (правову невизначеність) положень статті 4 Закону України ―Про оборону України‖, яка є основою для здійснення відсічі збройної агресії проти України, її ядром. Водночас ураховуючи вимоги стратегічних документів у сферах національної безпеки і оборони, а також спираючись на аналіз відповідних наукових досліджень [2; 3] можемо констатувати неузгодженість і застарілість норм законодавства про оборону України. Така ситуація вимагає кардинальної зміни підходів у процедурі прийняття рішень військово- політичним керівництвом держави про застосовування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, з ―права‖ на ―обов’язок‖ ухвалити рішення щодо здійснення заходів з відсічі збройної агресії проти України. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Мусіяка В.Л. Окремі аспекти державно-правових рішень щодо окупованих районів Донбасу. Національна безпека і оборона . 2019. № 1-2. С. 168–172. 2. Тютюнник В.П., Горовенко В.К. Законодавство у сфері оборони України: стан, проблеми та шляхи реформування. Наука і оборона. 2018. № 1. С. 18– 22. 3. Прохоренко М.М. Умови, що заважали ефективній відсічі збройній агресії