Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Modern World‖ (May 4-6, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 260 p.

82 Біометрична ідентифікація передбачає порівняння поточного біометричного зразка з шаблоном, що зберігається у системі. Точність системи оцінюється за показниками FAR (ймовірність помилкового допуску) та FRR (ймовірність помилкової відмови). Баланс між ними визначає ефективність системи [2]. Біометричні методи поділяються на фізіологічні та поведінкові. До фізіологічних належать відбитки пальців, розпізнавання обличчя, райдужної оболонки та венозного малюнку [3,4]. Поведінкові методи включають аналіз голосу, підпису та динаміки взаємодії з пристроєм. Метод відбитків пальців є найбільш поширеним, однак може бути вразливим до атак типу spoofing. Розпізнавання обличчя широко використовується, проте залежить від зовнішніх умов та може піддаватися атакам deepfake. Біометрія райдужки забезпечує високу точність, але має високу вартість [5]. Васкулярна біометрія вважається більш захищеною, однак не є абсолютно стійкою до атак. Поведінкова біометрія дозволяє здійснювати безперервну автентифікацію, але характеризується варіативністю результатів. Перевагами біометричних систем є зручність, швидкість та високий рівень унікальності ознак. Водночас основними недоліками є незмінність біометричних даних, ризик компрометації шаблонів та наявність технологічних вразливостей. Особливу загрозу становлять атаки на рівні сенсорів, каналів передачі даних та алгоритмів обробки. Також можливі атаки повторного використання біометричних шаблонів (replay attacks). Біометричні технології є важливим компонентом сучасних систем кібербезпеки. Їх ефективність значно зростає при використанні у складі багатофакторної автентифікації. Подальший розвиток має бути спрямований на підвищення стійкості до атак та захист біометричних даних.