Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

134 рентгенологічні ознаки нестабільності: патологічну рухливість за функціональною спондилографією, зниження висоти міжхребцевого диска, Modic-зміни та дегенеративний спондилолістез. Результати аналізували через 12 місяців після операції. Результати. У пацієнтів із ознаками сегментарної нестабільності та Modic I–II змінами застосування кейджів супроводжувалося кращими клінічними результатами. Середній показник ВАШ через 12 місяців становив 1,8±0,7 бала у групі з кейджами проти 3,4±1,2 після ізольованої мікродискектомії. ODI знизився до 15,6±5,4% у групі стабілізації та до 26,1±7,2% у групі без стабілізації. Частота рецидиву грижі була нижчою при використанні кейджів (4,3% проти 14,3%). Ознаки післяопераційної нестабільності достовірно частіше виявлялися після ізольованої дискектомії. Міграція кейджа спостерігалася у 3 (4,3%) випадках, клінічно значуща — у 1 (1,4%) пацієнта. Висновки. Наявність рентгенологічних ознак сегментарної нестабільності, Modic-змін та дегенеративного спондилолістезу є обґрунтуванням для застосування міжтілових кейджів при хірургічному лікуванні гриж поперекового відділу хребта. Поєднання мікродискектомії з міжтіловим корпородезом забезпечує кращі клінічні та функціональні результати, знижує ризик рецидиву грижі та формування післяопераційної нестабільності. Ключові слова: поперековий відділ хребта; грижа міжхребцевого диска; кейдж; міжтіловий корпородез; нестабільність; Modic-зміни.