Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

156 Результати. До операції середній рівень больового синдрому за ВАШ становив 8,1±1,0 бала у групі декомпресивних втручань та 8,3±0,9 бала у групі стабілізації. У ранньому післяопераційному періоді в обох групах відзначено виражене зменшення корінцевого болю: до 2,4±0,8 бала після мікродискектомії та до 2,2±0,7 бала після мікродискектомії з корпородезом. Через 3 місяці після операції показники болю залишалися порівнянними в обох групах. Однак через 6 та 12 місяців у пацієнтів після ізольованої мікродискектомії частіше спостерігалося збереження або посилення локального поперекового болю, особливо за наявності Modic-змін, зниження висоти міжхребцевого диска та патологічної рухливості сегмента. Через 12 місяців середній показник ВАШ становив 3,2±1,1 бала після декомпресивних втручань та 1,7±0,8 бала після стабілізуючих операцій. Частота стійкого вертеброгенного больового синдрому була нижчою у групі міжтілового корпородезу — 8,5% проти 21,0% після ізольованої мікродискектомії. Висновки. Декомпресивні втручання забезпечують швидке зменшення корінцевого больового синдрому у пацієнтів із грижами попереково-крижового відділу хребта. Водночас у хворих із дегенеративними змінами та ознаками сегментарної нестабільності стабілізуючі операції демонструють кращу віддалену динаміку вертеброгенного болю. Аналіз післяопераційної динаміки больового синдрому дозволяє обґрунтувати диференційований підхід до вибору декомпресивного або стабілізуючого втручання. Ключові слова: поперековий відділ хребта; больовий синдром; мікродискектомія; декомпресія; міжтіловий корпородез; сегментарна нестабільність.