Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

26 У сучасних умовах інформація є важливим ресурсом держави, підприємств і суспільства. Особливого значення набуває інформація з обмеженим доступом, оскільки її втрата, спотворення або незаконне поширення може спричинити фінансові, репутаційні та безпекові ризики, а також ускладнити функціонування державних інституцій, об’єктів критичної інфраструктури й суб’єктів безпекової сфери. Відповідно до законодавства України, до такої інформації належать конфіденційна, таємна та службова інформація [1]. Тому її захист слід розглядати як комплексне завдання, що поєднує правові, організаційні, управлінські та технологічні заходи. Сучасні інформаційні технології суттєво змінили підходи до захисту інформації з обмеженим доступом. Якщо раніше основна увага приділялася фізичному обмеженню доступу до документів, паролям і локальному антивірусному захисту, то сьогодні система безпеки функціонує в умовах хмарних сервісів, віддаленої роботи, електронного документообігу, мобільних пристроїв і штучного інтелекту. Межі захисту вже не збігаються з межами офісу чи внутрішньої мережі, адже інформація постійно переміщується між користувачами, пристроями, серверами та цифровими платформами. В умовах цифровізації інформаційні технології виступають не лише інструментами технічного захисту, а й чинником зміни всієї моделі інформаційної безпеки. Вони розширюють можливості контролю доступу, шифрування, моніторингу та автоматизації, але водночас створюють нові ризики: залежність від хмарної інфраструктури, складність управління цифровими ідентичностями, витоки через сторонні сервіси, загрози штучного інтелекту та атаки на ланцюги постачання програмного забезпечення. Саме тому сучасний захист має ґрунтуватися не лише на обмеженні доступу, а й на постійному контролі дій з інформаційним ресурсом. Одним із важливих напрямів є розвиток систем ідентифікації, автентифікації та управління доступом. Для цього застосовуються багатофакторна автентифікація, електронні підписи, біометричні засоби, рольове розмежування доступу та принцип мінімальних привілеїв. Це дає змогу