Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

37 Це дослідження пропонує використовувати для отримання чутливого хемосенсору доступні та дешеві матеріали, при цьому у відповідності з принципами «зеленої» хімії» було виключено використання токсичних та дорогих органічних розчинників. На основі кремнеземної матриці – ксерогелю силікатної кислоти (XG), отриманого з рідкого скла та очищеного від домішок, було використано меланж-гель технологію для модифікації XG-матриці міцелярною фазою 3-феніл-2,6-димеркапто-1,4-тіопіроному (PhDT) за наявності неіонної поверхнево-активної речовини ТХ-100. Отриманий меланж-ксерогель у вигляді порошку не втрачав своїх комплексоутворювальних властивостей протягом 1,5 року в процесі зберігання в темному місці в закритому скляному бюксі. Після контакту з водними розчинами, що містили Pd(II) та Ag(I), відокремлювали XG, висушували його, спресовували у пігулки та піддавали цифровому колориметричному аналізу (DCA), який на сьогодні є потужним, швидким та недорогим методом аналізу для вимірювання цільового аналіту за зміною цифрового зображення кольору. Такий спосіб у нашому дослідженні передбачав виготовлення пігулок з порошкоподібного XG, що забезпечувало гарну відтворюваність аналітичного сигналу. Для його отримування пігулки фотографували, кольорове зображення обробляли в колірному просторі RGB або CIE Lab. За обраними оптимальними колориметричними характеристиками для кожного з аналітів будували їх градуювальні залежності від концентрації, за якими визначали вміст металів в аналізованій пробі. Раціональним виявилось денситометричне визначення колірних характеристик сорбату, що не вимагало процедури фотографування та кропіткої роботи для оптимізації умов цього процесу. Селективність роздільного визначення Pd(II) та Ag(I) зумовлена диференціюючою дією середовища на сорбцію Pd(II) та Ag(I) використанням двох аліквот без розділення цих елементів під час аналізу. Оптимальним для сорбції Pd(II) виявився розчин 2‒4 М HCl, а для Ag(I) ‒ з рН 4. На підставі характеру ізотерм сорбції встановлено оптимальні інтервали концентрацій, в яких дані йони не заважають визначенню один одному. Розроблений