Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

98 підходів. Це зумовлює необхідність аналізу отриманого досвіду для подальшого розвитку оборонних спроможностей України та її партнерів. Безпілотні системи. З 2014 року, і від початку повномасштабного вторгнення з 2022 року безпілотні системи застосовувались здебільшого зі сторони Громадської Організації ―Аеророзвідка‖ та в подальшому за ініціативою окремих підрозділів сил безпеки та оборони України [6]. Щоправда окремі потуги такі були – зокрема, на озброєнні в Україні вже були турецькі безпілотники Bayraktar TB2, які на початку вторгнення провели свій іспит бойового потенціалу на відмінно. За підсумками великого бойового потенціалу дронів, указом Президента України №382/2024 від 25 червня були утворені Сили Беспілотних Систем (далі - СБС) - перший у світі окремий рід військ який використовує безпілотні системи як основне озброєння. По сьогоднішній день СБС доводять свою ефективність знищенням ворога на землі, в повітрі і навіть в морі. Перспективи розвитку пов’язані з створенням повністю автономних БПЛА, здатних діяти без постійного зв’язку з оператором, а також інтеграцією штучного інтелекту для автономного ухилення від перешкод і виконання бойових завдань, систем управління здатних оминати штучні перешкоди в електромагнітному просторі і тощо. Кібербезпека . Трансформація національної системи кібербезпеки України у період з 2021 по 2026 роки характеризується переходом від реактивної моделі захисту локальних інформаційних контурів до проактивної екосистеми цифрової стійкості, побудованої на засадах штучного інтелекту та хмарних технологій. До 2022 року інфраструктура функціонувала переважно в межах архітектури on-premise, що зумовлювало високу вразливість до кінетичних загроз та створювало критичні точки відмови через жорстку прив’язку державних реєстрів до фізичних центрів обробки даних. Нормативне регулювання того часу спиралося на методики Комплексу технічного захисту інформації (КТЗІ), які часто мали формалізований характер і не повною мірою відповідали динаміці сучасних APT-атак (Advanced Persistent Threats) [5].