Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

59 японської моделі є наступне. З одного боку, загальнодержавне медичне страхування забезпечує всім громадянам гарантований доступ до медичної допомоги. Сучасні медичні технології, високі стандарти медичної допомоги, державна політика щодо профілактики та раннього виявлення захворювань сприяють досягненню позитивних результатів здоров’я населення Японії. Країна очолює світові рейтинги за показниками очікуваної тривалості життя, низьких рівнів дитячої смертності. Окрім передових медичних технологій і обладнання, цьому сприяють культура здорового способу життя, доступність медичної допомоги, послуг. З іншого боку, сфера медичного обслуговування Японії має проблеми, такі як дефіцит медичних кадрів, тривалий час очікування лікування та критичне навантаження на мережу медичних закладів через високий попит на медичні послуги пацієнтів похилого та літнього віку[7,8,9]. Впровадження в медичне обслуговування високоякісних технологічних новацій, інноваційних практик позитивно позначається на ефективності діагностування та лікування пацієнтів. Японія на світовому ринку медичної допомоги, послуг має високу репутацію. Країна є ініціатором використання телемедичних послуг, які дають змогу дистанційно проводити консультування та моніторинг пацієнтів у сільських поселеннях та віддалених територіях. Ця інновація уможливлює отримати гарантований державою доступ всім громадянам до якісних медичних послуг незалежно від місця їх проживання. Аналізом міжнародного досвіду визначено моделі публічного управління в сфері медичного обслуговування: державна (Великобританія, Канада та ін.), страхова (Німеччина, Франція та ін.), приватна (США), інноваційна (Японія, Сінгапур та ін.), змішана (Швеція, Франція та ін.), громадська або нетипова (Куба). Кожна з вказаних моделей має свої переваги і недоліки, а їх вибір в окремо взятій країні детермінований політичними, економічними, культурними, морально-етичними та іншими чинниками. Спільними рисами вказаних моделей є те, що вони встановлюють частки державного і приватного видів медичного страхування, а відмінними – різними ступенями децентралізації владних повноважень, ресурсів і відповідальності в сфері медичного