Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

129 забезпечує евакуацію населення, доступ до соціальних послуг, підтримання соціальних зв‘язків та функціонування міської інфраструктури. Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну транспортна система опинилася перед безпрецедентними викликами. Руйнування інфраструктури, загроза обстрілів, дефіцит пального, енергетичні кризи та масове внутрішнє переміщення населення суттєво змінили умови функціонування громадського транспорту. Попри це, транспортні системи українських міст продовжили виконувати свої базові функції та стали одним із ключових чинників підтримання соціальної стабільності. Соціологічний аналіз громадського транспорту дозволяє розглядати його як специфічний публічний простір. На відміну від інших міських просторів, транспорт поєднує відкритість для різних соціальних груп із вимушеним характером взаємодії. Пасажири щоденно перебувають поруч у замкненому просторі, дотримуючись певних соціальних норм та моделей поведінки. Саме в таких умовах формуються практики взаємодопомоги, солідарності або, навпаки, конфліктності. Теоретичною основою дослідження стали праці М. Вебера, Г. Зіммеля, Е. Гофмана, Дж. Уррі та Ю. Габермаса. Вебер розглядав соціальну взаємодію як дію, орієнтовану на інших людей, тоді як Зіммель підкреслював значення повсякденних контактів у процесі формування суспільства. Гофман запропонував концепцію «цивільної неуваги», відповідно до якої люди у публічних просторах визнають присутність одне одного, не вступаючи у безпосередній контакт. У транспортних просторах ця норма проявляється особливо чітко. Суттєвий внесок у розуміння транспортних просторів здійснила теорія мобільностей Джона Уррі. Науковець наголошував, що мобільність є одним із ключових ресурсів сучасного суспільства. Люди, які мають обмежений доступ до транспорту, стикаються з ризиком соціального виключення, обмеженням доступу до освіти, праці, медицини та інших соціальних благ. У контексті війни ця проблема стала особливо актуальною для внутрішньо переміщених осіб.