Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

261 Недофінансування сфери медичного обслуговування, нерівномірність у розподілі бюджетних ресурсів (особливо у сільські та віддалені райони), неспроможність органів місцевого самоврядування забезпечити з місцевих бюджетів фінансування статей охорони здоров‘я в достатніх обсягах призводить до дефіциту медичного обладнання і медикаментів. Недофінансування, погані умови праці в окремих областях, особливо прифронтових, призводять до нестачі медперсоналу, відтоку кваліфікованих фахівців у більш привабливі регіони або за кордон. Унаслідок цього рівні доступності медичного обслуговування та якості медичних послуг помітно відрізняються в розрізі регіонів України: в розвинених регіонах ці рівні вищі, а у менш забезпечених – нижчі, всі ці фактори негативно впливають на стан громадського здоров‘я населення[2,5]. У 2017 р. з прийняттям Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» [4,] медичну реформу було продовжено та спрямовано на розширення доступу громадянам України до медичного обслуговування, підвищення рівня його ефективності, забезпечення якісних, зорієнтованих на пацієнта медичних послуг, досягнення відповідних норм, вимог і стандартів Євросоюзу. Формування та реалізація державної політики з проведення медичної реформи в Україні підвищила стійкість вітчизняної системи охорони здоров‘я та позитивно вплинула на стан громадського здоров‘я до викликів, спричинених військовим станом. Водночас, з‘ясовано недоліки вітчизняної сфери медичного обслуговування, які безпосередньо впливають на рівень громадського здоров‘я, зокрема: непрозорість, критеріїв і доказової бази пакету медичних послуг (програма «Доступні ліки»), нівелювання здійснення аналізу економічної ефективності та консультацій із зацікавленими сторонами; надмірно висока частка витрат «з кишені» пацієнтів на послуги медичного обслуговування, що свідчить про їх фінансову незахищеність та існування фінансових бар‘єрів доступу до таких послуг;