Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

276 якого, будь які управлінські рішення ухвалюються через призму аналізу їх впливу на громадське здоров‘я суспільства України[6]. Сучасне життєзабезпечення населення України проходить в затяжному стресі, страхах та переживаннях за долю військовослужбовців, близьких і рідних, нестабільності соціально-економічного розвитку, гуманітарної катастрофи на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запоріжської та Херсонської областей і загрозах епідемій із-за бруднення територій та високої концентрації в повітрі наслідків від бомбардувань, не вивезенням трупів з полів бою тощо, все це негативно впливає на стан громадського здоров‘я суспільства України[2]. Незважаючи на складність ситуації органи публічного управління продовжують розвивати систему громадського здоров‘я, запозичуючи досвід розвинених країн світу, з бюджету виділяться кошти на загальнодержавні та регіональні програми підвищення рівня громадського здоров‘я[1]. Досліджуючи сучасну парадигму системи громадського здоров‘я, слід зазначити, що вона має вийти з вузьких меж тільки охорони здоров‘я, а забезпечити децентралізований міжсекторальний підхід, де мають зігріти свою роль всі: органи публічного управління, місцевого самоврядування та громади забезпечуючи його синергію і відповідальність за збереження громадського здоров‘я на всіх рівнях[3]. Основними суб‘єктами публічного управління в сфері громадського здоров‘я визначено: Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров‘я, Міністерство соціальної політики, Центр громадського здоров‘я МОЗ України, Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, Державну службу зайнятості та інші органи державної влади, які незважаючи на складну роботу в умовах воєнного стану продовжують реалізовувати Закон України № 2573-IX «Про систему громадського здоров‘я»[2,4,5,].