Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

63 Поряд із діяльністю державних установ важливу роль у процесі активізації молоді відіграють громадські організації, які виступають важливим інструментом розвитку молодіжної ініціативи та соціальної взаємодії у територіальних громадах. На відміну від державних структур, громадські організації мають більш гнучкі форми роботи, що дозволяє швидше реагувати на актуальні потреби молоді та залучати її до різних напрямів суспільної діяльності. Їх діяльність сприяє розвитку навичок комунікації, командної роботи, проєктного менеджменту та соціальної відповідальності [5]. Особливістю громадських організацій є орієнтація на практичну участь молоді у вирішенні проблем громади через реалізацію локальних ініціатив та молодіжних кампаній. Такі організації створюють простір для неформального спілкування, обміну досвідом, самовираження та розвитку молодіжного активізму. Прикладом таких організацій є ГО «Черкаська молодіжна рада», ГО «Звенигородщина активна», ГО «Горизонт змін» та інші, діяльність яких спрямована на посилення участі молоді у громадському житті та розвиток молодіжного потенціалу територіальних громад. Отже, ефективна активізація молоді в територіальних громадах потребує комплексної взаємодії державних установ, молодіжних центрів та громадського сектору. Саме поєднання організаційної підтримки, молодіжних ініціатив і можливостей для практичної участі у житті громади створює підґрунтя для формування соціально активного молодого покоління. Залучення молоді до суспільно значущої діяльності сприяє не лише розвитку її особистісного потенціалу, а й зміцненню громадянського суспільства та підвищенню спроможності територіальних громад до саморозвитку. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Кириленко В., Чалюк Ю. NEET–молодь у системі соціально-економічних відносин. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2022. No. 2(35). С. 148–158. DOI: https://doi.org/10.32782/easterneurope.35-21