Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

67 До смерті Сталіна більше статус Криму не змінювався. Але все змінилося із приходом до влади Микити Хрущова. Так ці події описує син Хрущова Сергій: «Після смерті Сталіна батькові довелося зайнятися всією країною, зокрема й Україною, і Кримом. Найгостріше питання про Крим постало під час обговорення будівництва каскаду ГЕС на Дніпрі. Від водосховища найнижчої з них – Каховської – планувалося прокопати зрошувальні канали: Південноукраїнський – до Донбасу та Північно-Кримський – відповідно до Криму. Будівництво ГЕС і каналів лягало на плечі українців. Саме тоді новий український партійний секретар Кириченко і заговорив із батьком про Крим, попросив передати його під управління Києва, інакше робота не складеться. Батько згадав про свої давні труднощі з Москвою й підтримав Кириченка. Щоправда, Севастополь як військово-морську базу не зачепили, залишили в підпорядкуванні Москви. Але Севастополь українців жодною мірою не зачіпав, справи закритого міста їх не стосувалися. А тут і ювілей наближався – вирішили і справі допомогти, і подарунок до свята піднести. 19 лютого 1954 року газети опублікували Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».» [3]. Попри розвінчення культу особи Сталіна, та засудження репресій, Хрущов не дозволив кримським татарам повернутися в Крим. Сказавши, що це ризик безпеки через історичні зв‘язки татар із Туреччиною. І повернулися вони лише в кінці 80-х років. У січні 1990 року в Криму проходить перший в СРСР референдум, на ньому 93% кримчан виступили за повернення статусу автономної республіки. Відтоді Крим повертає свій статус. У 1991 році верховна рада Криму видає свою власну декларацію про суверенітет і бажає побудувати демократичну державу у складі України. Ось як це відображено в постанові Верховної ради Кримської АРСР: «Ми повинні робити все залежне від нас і можливе, щоб не лише не втратити того, чого нам уже вдалося досягти, а й завершити розпочатий процес відтворення державності Криму. Досі у своїй практичній діяльності ми керувалися волевиявленням кримчан, висловленим ними на референдумах 20 січня і 17 березня 1991 року. Ці принципи є для нас основоположними і в