Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

74 стратегічного планування [4; 5], що актуалізує дослідження даного питання в сфері надання БПД. Стратегічні документи у вказаній сфері, зокрема, містять завдання, реалізація яких потребує прийняття або зміни нормативно-правових та організаційних актів, однак відповідні рішення нерідко ухвалюються фрагментарно, без чіткої ієрархії та узгоджених між собою цілей, завдань і показників діяльності суб‘єктів системи надання БПД. У цьому контексті виникає нагальна потреба охарактеризувати «стратегічне планування» у сфері надання БПД як правову категорію, встановити норми, які його визначають, з‘ясувати місце і роль документів стратегічного планування у механізмі правового регулювання та реалізації державної політики у сфері надання БПД, юридичну природу таких документів та правові наслідки для суб‘єктів, залучених до їх виконання. Звертаємо увагу, що стратегічне планування у сфері надання БПД не обмежується визначенням загальних цілей і напрямів, а включає конкретні нормотворчі та організаційно-розпорядчі завдання; реалізація таких завдань переходить у нормативно-правову та організаційну площину й впливає на практику правового регулювання і реалізацію державної політики. На нашу думку, визначення стратегічного планування як правової категорії передбачає, зокрема таке. По-перше, проведення аналізу нормативно-правового забезпечення стратегічного планування в Україні та документів публічної політики [3], що дотичні до сфери надання БПД. У цьому контексті важливо врахувати те, що законами України не визначено поняття «стратегічне планування» і похідні від нього поняття («стратегічні документи» або «документи стратегічного планування» тощо) [1], що ускладнює єдине застосування підходів до стратегічних документів, їх взаємоузгодженості та оцінювання реалізації. По-друге, з‘ясування юридичних ознак стратегічного планування та принципів його правового регулювання, що дозволить, за нашим переконанням, сформувати підхід, за яким стратегічне планування сприйматиметься не лише як управлінський інструмент, а і як правове явище, що матиме нормативну