Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (May 25-27, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Lviv, Ukraine, 2026. - 362 p.

78 принципам законності, пропорційності та необхідності, оскільки надмірне втручання держави може призвести до порушення демократичних стандартів і звуження гарантій прав людини. Зазначимо, що право на свободу мирних зібрань гарантоване ст. 39 Конституції України, у мирний час його обмеження можливе виключно за рішенням суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Разом з тим, відповідно до ст. 64 Конституції України [1], це право може зазнавати додаткових обмежень в умовах воєнного або надзвичайного стану, що закріплено в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» [2]. Разом із тим, запровадження воєнного стану не означає автоматичної заборони мирних зібрань. Як слушно зазначає Н.О. Дорошенко, сам факт запровадження воєнного стану не є достатньою підставою для автоматичного обмеження права на мирні зібрання. Відповідно до ст. 39 Конституції України таке обмеження має здійснюватися виключно за рішенням суду з дотриманням принципу пропорційності та оцінкою необхідності втручання у право громадян на свободу мирних зібрань [3]. Подібної точки зору притримуються і інші правознавці (Ю. Іщенко та Р. Титова) [4]. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (п. 8 ч. 1 ст. 8) [5] надає військовому командуванню та військовим адміністраціям право ухвалювати рішення щодо заборони проведення зборів, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів. Водночас окремі положення цього Закону (ч. 1 ст. 19) містять певні суперечності щодо порядку реалізації такого права, що створює проблеми правової визначеності та ускладнює однакове застосування законодавства. На практиці переважає підхід, відповідно до якого воєнний стан не передбачає автоматичної заборони всіх мирних зібрань, а потребує ухвалення окремого рішення уповноваженими органами з урахуванням безпекової ситуації та необхідності дотримання балансу між національною безпекою і конституційними правами громадян.