Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

320 недовіру й радикалізацію протестів, або ж, навпаки, призводить до масової апатії та самоусунення людей від суспільного життя. Важливою характеристикою соціальної напруженості у воєнний час є її динамічний характер, який проявляється у двох протилежних станах: психологічній витривалості та психологічному виснаженні. Психологічна витривалість (резильєнтність) – це здатність суспільства та окремих людей адаптуватися до екстремальних умов, зберігати базову цілісність, підтримувати солідарність і віру в сенс спротиву. На цьому полюсі спостерігається: • високий рівень взаємодопомоги; • готовність до самопожертви; • зміцнення національної ідентичності; • відносно високий рівень довіри до Збройних сил України та волонтерських структур. Психологічне виснаження – це стан емоційного, розумового й фізичного виснаження, який виникає через тривалий стрес і перенапруження. З часом тривала дія травмувальних чинників, нестача відпочинку, невизначеність тривалості війни, економічні труднощі можуть призводити до: • емоційного вигорання; • зростання цинізму, зневіри в позитивних змінах; • агресивності або, навпаки, апатії; • відчуття, що «зусилля марні», «нічого не змінюється». Між цими полюсами соціальна напруженість постійно коливається, причому в різних групах населення переважають свої специфічні переживання, труднощі та моделі реагування. Наприклад, у військових і волонтерів частіше проявляється ризик професійного та емоційного вигорання, що виникає через тривале перебування в умовах високої відповідальності, постійного напруження, перевтому, брак повноцінного відпочинку та регулярне зіткнення з людським болем, втратами і небезпекою. Серед внутрішньо переміщених осіб більш характерним є хронічний стрес адаптації, пов’язаний із втратою дому,