Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

361 « durchbrochene Arbeit » (наскрізна тематична розробка). Як зазначає П. Гріффітс, саме гайднівська модель перетворила квартет на інтелектуальний і збалансований діалог рівноправних інструментальних голосів, де кожен учасник наділений власним смисловим навантаженням [1, p. 84]. У період романтизму естетичні орієнтири жанру зазнають суттєвих трансформацій. Процес «націоналізації» квартетної форми відбувався через поступове впровадження прихованої програмності та локального фольклорного елементу. Франц Шуберт у своїх пізніх ансамблях одним із перших здійснив «ліризацію» сонатно-симфонічного циклу, насичуючи інструментальну тканину пісенними інтонаціями, що корінилися в австрійській побутовій традиції. У другій половині XIX століття ця тенденція детермінувала формування самобутніх національних шкіл: чеської (Б. Сметана, А. Дворжак) [2, с. 142], французької (С. Франк) [3, с. 188], скандинавської (Е. Гріг) [4, с. 424], а також польської, біля витоків якої стояв Станіслав Монюшко, та багато інших. В Україні аналогічні процеси інтеграції народнопісенного мислення в камерну сферу знайшли відображення у творчості М. Лисенка, зокрема в його Струнному квартеті ре мінор (1869) [5, с. 362]. 2. Квартетний жанр у творчості Станіслава Монюшка як досвід польської самоідентифікації. Станіслав Монюшко (1819–1872) увійшов до історії музики передусім як творець польської національної опери. Проте його звернення до квартетного жанру під час навчання у Берліні (1839–1840) не варто розглядати виключно як учнівську академічну вправу. В умовах тотального домінування німецької композиторської школи Монюшко прагнув віднайти власний художній шлях, здатний поєднати сувору європейську архітектоніку з автентичною «польською душею» [6, s. 212]. Камерне письмо композитора цієї доби значною мірою спирається на принцип вокалізації інструментальної фактури. Монюшко органічно переносить у квартетну тканину інтонаційну логіку та емоційну безпосередність своїх романсів. У Струнному квартеті №1 перша скрипка часто