Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (May 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 392 p.

363 Особливості розвитку: Слід підкреслити, що в цьому розділі автор віддає перевагу суто інструментальним методам розвитку теми через складне поліфонічне сплетення голосів. IV частина. Finale (Allegro assai). Фінал циклу витриманий у чіткому дводольному метрі, що безпосередньо відсилає до жанрової природи іншого національного танцю — хайдука. Хоча хайдуки в польській історії були досить грубими і романтичними персонажами з голеними головами і довгими кісками, як у Чингісхана, те, що ми чуємо спочатку, — це не сільська веселість грубих найманих розбійників, а радше формальна французька мюзета. Ефект мюзети досягається за рахунок волинки у виконанні альта та віолончелі. Запальна середня частина більше відповідає назві. Потім повертається головна тема, але цього разу в енергійному виконанні, що змушує притупувати ногами. Контраст між тридольністю мазурочного Скерцо та підкресленою дводольністю фінального гайдука формує цілісну й різнобічну панораму польського національного мелосу в межах одного циклу. Віртуозна робота скрипкової групи та щільна, майже оркестрова за своєю міцністю фактура у кульмінаційних зонах підкреслюють урочистий, святковий характер завершення всього квартетного циклу. Висновок: Ранній досвід С. Монюшка в царині квартетного висловлювання став важливою сполучною ланкою між західноєвропейським класичним каноном і молодими національними школами Східної Європи. Його метод інтеграції фольклорного матеріалу — не через механічне зовнішнє цитування, а через глибоке внутрішнє інтонаційне та ритмотекстурне втілення — згодом знайшов своє логічне продовження та масштабний розвиток у творчості Миколи Лисенка в Україні [5, с. 362].